Сталий розвиток

«Сталий розвиток» – це такий розвиток суспільства, який задовольняє потреби нинішніх поколінь і не ставить під загрозу можливості наступних поколінь задовольняти свої потреби».

Звіт Комісії ООН під керівництвом Гро Харлем Брутланд, 1987 р.

Сталий розвиток відноситься до моделі людського розвитку, в рамках якої використання ресурсів спрямоване на задоволення людських потреб з одночасним забезпеченням сталості природних систем та навколишнього середовища, щоб ці потреби могли бути задоволені не тільки для нинішнього, а й для майбутніх поколінь.

Сталий розвиток вимагає чіткого підходу до використання ресурсів. Такий підхід пов'язаний з нашою здатністю розумно використовувати, створювати і фінансувати ресурси, що становлять основу нашої економіки.

Ключові світові події в формуванні моделі сталого розвитку

  • 1972 – Стокгольмська конференція з навколишнього середовища, де представники 113 країн провели першу всесвітню зустріч з проблем навколишнього середовища.
  • 1983 – створення Організацією Об'єднаних націй Всесвітньої комісії з навколишнього середовища і розвитку (комісія Г.Х. Брунтланд). Комісія закликала до нової ери економічного розвитку, безпечного для навколишнього середовища, і визначила поняття сталого розвитку: «Людство здатне зробити розвиток стійким – забезпечити, щоб воно задовольняло потреби сьогодення, не піддаючи ризику здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби».
  • 1987 – доповідь комісії Брунтланда «Наше спільне майбутнє», в якій були викладені попередження про необхідність зміни способу життя і діяльності людства, щоб запобігти подальшому погіршенню природного середовища.
  • 1992 – успішне проведення Зустрічі на вищому рівні та Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (Бразилія). На зустрічі були присутні глави і високопоставлені представники 179 урядів, які прийняли п'ять документів – дві заяви про принципи і план основних дій з метою всесвітнього сталого розвитку:
    • Декларацію з навколишнього середовища і розвитку, 27 принципів якої визначають права і обов'язки країн у справі забезпечення розвитку і добробуту людей;
    • «Порядок денний на XXI століття» – програму досягнення сталого розвитку з соціальної, економічної та екологічної точок зору;
    • Заяву про принципи, управління, захисту та сталого розвитку всіх видів лісів, життєво необхідних для збереження всіх форм життя і забезпечення економічного розвитку;
    • Конвенцію про зміну клімату – з метою стабілізації концентрації газів, що викликають парниковий ефект в атмосфері, до екологічно допустимих рівнів;
    • Конвенцію про біологічне різноманіття, що вимагає від усіх країн збереження біологічного різноманіття всього живого.
    • Конференція також закликала всі країни прийняти національні стратегії сталого розвитку.

      На Конференції була створена Комісія ООН зі сталого розвитку для забезпечення ефективної подальшої діяльності щодо здійснення рішень Конференції, а також для зміцнення міжнародного співробітництва та більш раціонального використання міжурядових механізмів прийняття рішень з обліку питань навколишнього середовища та розвитку і для аналізу ходу здійснення Порядку денного на XXI століття на національному, регіональному та міжнародному рівнях.

  • 1994 – проведення глобального екологічного форуму «Міста і сталий розвиток» в Манчестері. Демонстрація перших «Програм сталого розвитку» великих міст світу. Проведення конференції «Довкілля і здоров'я» в Гельсінкі. Затверджено План дій по здоров'ю навколишнього середовища для Європи (EHAPE) та запропоновано розробити узгоджені національні плани дій по досягненню здоров'я довкілля (NEHAPs).
  • 1996 – проведення глобального екологічного форуму «Habitat – II» (Навколишнє середовище) у Стамбулі (Туреччина).
  • 1997 – підведення перших підсумків Ріо - 92 на Нараді «Ріо + 5». На жаль, підсумки п'яти років виявилися не втішні: результати виконання «Порядку денного XXI століття» відставали від планованих.

    Проведення міжнародної наради «Стале будівництво». Ухвалення рішення про розробку стандартів сталого проектування і будівництва (проектування і будівництва екологічних об'єктів, які гармонійно взаємодіють з природним середовищем).

  • 1998 – форуми за підтримки ООН «Людина у великому місті XXI століття» Москва (Росія) та «Здорове середовище міста» Мадрид (Іспанія).
  • 1999 – глобальний форум «Здорова планета» Лондон (В. Британія).
  • 2000 – Саміт Тисячоліття ООН, на якому 189 держав світу, у тому числі й Україна, затвердили Декларацію Тисячоліття ООН, яка є зобов’язанням досягти Цілі Розвитку Тисячоліття до 2015 року, однією з яких є забезпечення сталого екологічного розвитку (Ціль 7).
  • 2002 – Всесвітня зустріч на вищому рівні зі сталого розвитку у Йоханнесбурзі, результатом якої стали: Йоханнесбурзька декларація зі сталого розвитку http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/decl_wssd.shtml та Йоханнесбурзький план http://www.un.org/ru/events/pastevents/pdf/plan_wssd.pdf.
  • 2012 – Конференція ООН зі сталого розвитку «Ріо+20», на якій були обговорені проблеми «зеленої» економіки, сталого розвитку та подолання бідності. Основним результатом Конференції стало затвердження Підсумкового документу Конференції «Майбутнє, якого ми бажаємо» http://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/66/288&Lang=R, який серед іншого поклав початок роботи по формулюванню комплексу цілей сталого розвитку і розробки програми дій в галузі сталого розвитку на період після 2015 року.
  • 2015, 25 вересня – Саміт зі сталого розвитку в Нью-Йорку, на якому було схвалено Порядок денний в сфері розвитку на період після 2015 року, який включає 17 глобальних цілей та 169 завдань зі сталого розвитку. Нові цілі та завдання мають комплексний характер і забезпечують збалансованість всіх трьох компонентів сталого розвитку: економічного, соціального та екологічного.

    Глобальні цілі сталого розвитку

Сталий розвиток в Україні

Україна задекларувала своє бажання перейти на шлях до сталого розвитку ще на Конференції ООН з довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1992 р., підписавши Декларацію з навколишнього середовища і розвитку та Порядок денний на XXI століття.

З того часу в Україні на виконання рішень Конференції ООН 1992 року вживалися певні заходи, проте значною ефективністю та результативністю вони не відзначилися.

Зокрема, в України не була прийнята Стратегія сталого розвитку. Неодноразові спроби затвердити на законодавчому рівні Концепцію сталого розвитку країни не увінчалися успіхом. Не були прийняті:

  • законопроект «Про Концепцію сталого розвитку України» № 3234 від 25.04.2001;
  • законопроект «Про Концепцію переходу України до сталого розвитку» № 3234-1 від 19.12.2001;
  • проект Постанови Верховної Ради України «Про Концепцію переходу України до сталого розвитку» № 5749 від 02.07.2004;
  • проект Концепції переходу України до сталого розвитку, який був розроблений Національною Академією Наук України у 2012 році та направлений до Кабінету Міністрів України.

Неефективною виявилася діяльність Національної комісії сталого розвитку України при Кабінеті Міністрів України (створена згідно постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1997 р. № 1123) та Національної ради зі сталого розвитку при Президентові України (створена згідно Указу Президента України від 4 лютого 2003 р. № 76), одним із завдань яких було вироблення пропозицій щодо національної стратегії переходу України на принципи сталого розвитку.

Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003 – 2015 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 634 від 26 квітня 2003 р. була відмінена у 2011 році під час скорочення кількості та укрупнення державних цільових програм, незважаючи на важливість своїх завдань, таких як: впровадження моделей збалансованого виробництва і споживання, спрямованих на забезпечення життєдіяльності людини, охорона і раціональне використання природних ресурсів, оптимізація ресурсної бази економічного та соціального розвитку.

Позитивним є те, що, незважаючи на відсутність стратегії сталого розвитку, деякі стратегічні та програмні документи спрямовані на впровадження принципів сталого розвитку. Також, розвивається спрямованість на екологізацію економіки. Про це свідчать, наприклад: Стратегія державної екологічної політики України на період до 2020 року, Транспортна стратегія України на період до 2020 року, Державна програма розвитку внутрішнього виробництва, Державна цільова економічна програма розвитку легкового автомобілебудування на період до 2020 року та ін., а також проект Концепції державної політики розвитку «зеленої» економіки до 2020 року та проект Концепції впровадження в Україні більш чистого виробництва.

Пріоритетні напрями діяльності «Живої планети»:

стале споживання

стале виробництво

стала енергетика

сталі закупівлі

сталий розвиток населених пунктів

сталий спосіб життя і освіта