На засіданні «за круглим столом» обговорювали з експертами, представниками товаровиробників, бізнес-асоціацій та органів влади питання як посилити конкурентоспроможність українських експортерів до країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, як збільшити додану вартість експортованого. Адже продаємо ми переважно мінерально-сировинні ресурси і сільгосппродукцію (сировину). На першому місці кукурудза (34,3%), на другому - руди та концентрати залізні (30,2%), на третьому - олія соняшникова (21,2%). Те, що найпростіше «добути» і задешево.

СТРУКТУРА УКРАЇНСЬКОГО ЕКСПРОТУ У КИТАЙ

Імпортуємо електроніку і товари народного споживання. Чи може такий підхід змінити стан нашої економіки - ні. Для розвитку необхідно виробництво готової продукції високої якості. Ринки країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону є ринками мільярдного споживання, що стрімко розвиваються і на які Україна може поставляти безліч готової продукції - від харчових продуктів до промислових товарів, різноманітної техніки і послуг. Це підтвердили в своєму відео зверненні до учасників круглого столу представники профільних організацій і органів влади Китаю, Тайвань (Республіка Китай), Німеччини.

Українським виробникам необхідно враховувати, що споживачі країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону вже більш вимогливі, а українські товари переважно, окрім низької ціни, інших переваг поки не мають. Найбільш очевидною виглядає ставка на екологічність продукції. Це пов'язано перш за все з глобальним зростанням споживання екопродукції, курсом на сталий розвиток і сталими (зеленими) закупівлями в державному та приватному секторах економіки. У Китаї, Республіці Корея, Тайвань, Таїланд, Гонконзі, Сінгапурі, Філіппінах за бюджетні кошти закуповується виключно екологічно сертифікована продукція з відповідним маркуванням (І тип екомаркування згідно ISO 14024). Без введення номеру екологічного сертифікату на електронному майданчику що забезпечує проведення торгів, учасник навіть не зареєструє свою пропозицію. В Японії, Індії, Австралії та Нової Зеландії замовник зобов'язаний встановити екологічні критерії до предмету закупівлі використовуючи рекомендований набір критеріїв, і екологічний сертифікат розглядається як один з найнадійніших підтверджуючих документів.

Щорічно Asian Productivity Organization (АРО) формує і видає каталог екопродукціі Eco-products Directory, куди включається в тому числі і імпортна продукція представлена на ринку регіону, за умови що вона має відповідну екосертифікацію. АРО забезпечує попередню перевірку даних про продукт і сертифікатів. І видання є вже багато років доступним керівництвом для замовників в держаному і приватному секторах.

Частка зелених публічних закупівель за основними категоріями продукції в країнах регіону становить від 80 до 90%. Частка імпортної продукції 30-40%. Понад 40% споживачів в приватному секторі орієнтовані на споживання екопродукції.

Керуючись цими даними українським експортерам необхідно або змінювати стратегію виробництва, або залишатися сировинним придатком і постачальником продукції економ-класу для бажаючих купувати в приватному секторі «імпортне, але дешевше» (попит з року в рік зменшується).

Тоді що дає нам такий експорт? Виснаження ресурсів, застарілі технології виробництва та відсутність будь-якого розвитку. На круглому столі з представниками профільних структурних підрозділів Мінекономрозвитку і Антимонопольного комітету обговорювали питання нової секторальної і регіональної політики підтримки експорту, програм і критеріїв державної підтримки вітчизняному бізнесу, в тому числі на зелену модернізацію виробництва. Але в ринкових відносинах значна роль відведена саме бізнесу. Українські виробники, які вже вибрали для себе «зелену стратегію» однозначно не прогадали і успішно експортують свою продукцію. Розвивають виробництво, створюють нові робочі місця, знижують навантаження на навколишнє середовище і виробляють конкурентоспроможну продукцію, що користується попитом як в Україні так і за кордоном. І такі виробники є. Але дуже хотілося б щоб їх було більше. Завдання держави - сприяти і підтримувати (без дискримінації). Робота в цьому напрямку ведеться. Як на стратегічному (політичному) рівні, так і на технічному. Прийнято ряд постанов Кабміну про критерії цільової державної підтримки. І ще в плані до кінця року прийняття низки актів права. Реалізуються програми технічної підтримки в різних секторах. Українським виробникам вже доступні зелені інвестиції і пільгові зелені кредити. Головне - розуміти переваги і бажання працювати в цьому напрямку у всіх, на всіх рівнях.